Художниця довгий час працює з живописом та виявляє великі можливості говорити за допомогою цього, здавалося б, цілком класичного художнього медіуму на злободенні теми. З художньої майстерні Лесі відкривається вид на військову частину. Після 2014 року, життя тут помітно активізувалося. А звичними героями Лесиного щоденного краєвиду стали військові. Їхня щоденна інтенсивна присутність буквально перед очима художниці підвели до роздумів про не/можливість відсторонитися від подій у країні у приватній художній роботі. А специфічний кут зору з висоти верхніх поверхів нагадує Лесі про “снайперську оптику” — максимально відсторонений, дегуманізуючий погляд. Помітність людей у формі в буденності країни протягом останніх п’яти років постійно повертає до війни, яка триває. Однак, з часом постать військового стає дедалі більш звичним елементом нериродного для неї міського середовища. І цей образ набуває радше символічного, аніж реального значення.